Понедельник, 11.12.2017, 23:46
Приветствую Вас, Гость | RSS
Мини-чат
Категории раздела
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 167
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Форма входа
Главная » Статьи » Мои статьи

История музея и кафедры анатомии
Видання цієї історичної книги приурочено до 205 річниці заснування Харківської анатоміч-ної школи. В цій книзі ми більш детально розповіли про людей, з іменами яких пов’язане створення матеріальної бази та наукового потенціалу одного із підрозділів ХНМУ – кафедрою анатомії людини і тим самим спробували доповнити документальними матеріалами історію університету, що на наш погляд має сприяти вихованню майбутніх лікарів на кращих традиціях та прикладах історії кафедри і науково-дослідницьких здобутків її співробітників. В хронологічному порядку розповідається про видатних анатомів, які очолювали кафедру анатомії людини в Харківському медичному університеті, про проблеми, що розроблялися на цих кафедрах, про внески вчених-анатомів у вітчизняні й світові науки. Окремо показані досягнення та здобутки колективу кафедри анатомії людини ХНМУ на 2010 рік. Якщо запропонований вашій увазі нарис з історії кафедри зацікавив Вас і ви знайшли корисну для Вас інформацію, то ми вбачатимемо в цьому доцільність виконаної роботи.
205 РОКІВ ХАРКІВСЬКІЙ АНАТОМІЧНІЙ ШКОЛІ
Кафедра анатомії людини (нормальної анатомії) була започаткована разом зі створенням медичного факультету у складі Харківського імператорського університету, який був заснований за ініціативи В.Н. Каразіна. Доречно відмітити, що медичний факультет університету став першим вищим навчальним закладом медичного спрямування на території України. Розпочинали цю роботу великі вчені-професіонали, за плечима яких був досвід, набутий у роки навчання й викладацької роботи у відомих на той час медичних школах Росії та Європи. Розвиток навчальної та наукової бази кафедри, становлення й зростання її наукового потенціалу нерозривно пов'язані з іменами завідувачів кафедри, професорів І.Д. Книгіна, А.С. Венедиктова, П.А. Нарановича, Т.С. Іллінського, Д.Ф. Лямбля, М.О. Попова, О.К. Бєлоусова, В.П. Воробйова, Р.Д. Сінєльнікова і інших, які створили відомі в Україні та за її межами морфологічні школи. Де б і на яких би посадах не працювали співробітники кафедри, їм завжди був притаманний високий професіоналізм, почуття гордості за свій навчальний заклад та професійна відповідальність за свою роботу. Ці риси морального кодексу лікаря, виховані і загартовані на кафедрі, прийняли як естафету сучасні викладачі, які щедро діляться своїми знаннями з підростаючим поколінням майбутніх лікарів. Мета написання цієї роботи - розповісти про людей, з іменами яких пов'язано створення матеріальної бази та наукового потенціалу одного з підрозділів Харківського національного медичного університету і тим самим доповнити документальними матеріалами історію університету, прищепити сучасному поколінню студентів почуття гордості за свій навчальний заклад, сприяти вихованню майбутніх лікарів на кращих традиціях та прикладах історії кафедри і науково-дослідницьких здобутків її співробітників. Історія кафедри анатомії людини Харківського національного медичного університету органічно пов’язана з історією медичного факультету Харківського державного університету (нині – Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна) й бере свій початок від 17 січня (ст. стиль) 1805 року, коли Харківський імператорський університет, а в його складі - медичний факультет, вперше відчинили свої двері для студентів. У 1920 році медичний факультет об’єднується з приватним Жіночим медичним інститутом (заснований у 1910 році) Харківського медичного товариства й на їх основі створюється Харківська медична академія, яка у 1921 році стає Харківським медичним інститутом. Постановою Кабінету Будинок Імператорського Харківського університету (з фото ХІХ ст.). Міністрів України від 20 квітня 1994 року № 244 "Про вдосконалення мережі вищих навчальних закладів” на базі Харківського медичного інституту створено Харківський національний медичний університет. ХНМУ за результатами акредитації Міністерства освіти України одержав найвищий – 4-й рівень акредитації. В 1998 році медичний університет було прийнято в члени Міжнародної асоціації університетів світу. Згідно Статуту Харківського університету 1805 року в складі медичного факультету існувало 6 кафедр: 1) анатомії, фізіології та судово-медичної науки; 2) патології, терапії та клініки; 3) хірургії; 4) повивального мистецтва; 5) лікування тварин; 6) лікувального речовинослів’я, фармації та лікарської словесності. Будинок анатомічного театру. На кафедрі анатомії в ті часи, окрім будови тіла людини, викладали й інші предмети - фізіологію, судову медицину та медичну поліцію. Після прийняття нового університетського Статуту (1835 р.) першим від об'єднаної кафедри анатомії в самостійну кафедру відокремився курс судової медицини (1835 р.), за ним - курс фізіології (1836 р.) і останнім - курс патологічної анатомії (1867 р.). 205 років існування кафедри анатомії людини - це історія розвитку та становлення харківської анатомічної школи як складової частини медичної науки в Україні. Сьогодні кафедра анатомії людини ХНМУ розташована в окремій двоповерховій будівлі (загальною площею близько 3-х тис. кв. м.) оригінальної архітектури кінця XIX сторіччя, збудованій у 1887 р. за спеціальним проектом для кафедри нормальної анатомії (анатомічний корпус) медичного факультету Харківського університету. На сьогодні в анатомічному корпусі розташовані: відомчий анатомічний музей ХНМУ; лекційна аудиторія-амфітеатр на 250 місць; навчальні кімнати, наукові лабораторії та приміщення для викладачів, лаборантів, препараторів і технічного персоналу кафедри. Будинок кафедри анатомії людини сьогодні. Відомчий анатомічний музей почав створюватись одночасно із заснуванням кафедри. Нині в ньому є чотири зали, загальною площею більше 600 кв.м., де експонуються близько 4500 анатомічних препаратів, які демонструють будову тіла людини в нормі та при деяких вадах розвитку. Значна колекція препаратів відображує особливості антропогенезу, еволюційної й порівняльної макромікроскопічної анатомії вегетативної та соматичної нервової систем. У музеї експонуються унікальні муміфіковані препарати датовані початком та серединою XIX століття, а також колекція штучно деформованих черепів людини близько двотисячолітньої давності, знайдених при розкопках в Криму та Лівобережній Україні проф. Віктором Володимировичем Бобіним. Один із залів музею присвячений пам'яті академіка В.П. Воробйова, де виставлено велику кількість експонатів, що відтворюють його життя та творчі здобутки. У 2000 році, в зв’язку з наближенням 125-річчя з дня народження видатного анатома, в меморіальному музеї кафедри експонується воскова фігура В.П.Воробйова та нова оригінальна експозиція, яка відтворює обстановку 30-х років минулого сторіччя – часи завідування кафедрою академіком В.П. Воробйовим. Лекційна аудиторія-амфітеатр, поряд з відмінними акустичними даними, має оригінальні архітектурні особливості. Зокрема, в центрі аудиторії розташований стіл з мармуровою стільницею для демонстрації натуральних препаратів під час лекції, на її стінах знаходяться барельєфи Гіппократа, М.І. Пирогова, портрети В.П. Воробйова та Р.Д. Сінєльнікова. Головною цінністю аудиторії є унікальна фреска-панно (площею більше 30 кв. м.) «Урок анатомії Леонарда да Вінчі». Вона створена у 1918 p. відомим харківським художником Олександром Любимовим, учнем І.І. Рєпіна. На ній зображено видатного вченого-енциклопедиста, геніального художника епохи Відродження Леонардо да Вінчі за препаруванням і вивченням трупа. У 1990p. фреска була реставрована талановитим харківським художником А.О. Алєксєєвим, співпрацівником проф. Р.Д. Сінєльнікова, виконавцем більшості ілюстрацій при виданні "Атласа анатомії людини”. Натхненниками, ініціаторами та організаторами всіх досягнень кафедри, у різні періоди її історії були, здебільшого, завідувачі, професори, викладачі та наукові співробітники кафедри на житті й творчості яких ми коротко і зупинимось. МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ АКАДЕМІКА В.П. ВОРОБЙОВА Меморіальний музей академіка В.П. Воробйова було створено колективом кафедри під керівництвом професора Р.Д. Синєльнікова в 1957 році з метою увіковічення пам'яті В.П. Воробйова. У музеї представлені матеріали, які відображують життя, наукову спадщину та школу великого вченого, участі В.П. Воробйова і його учнів у бальзамуванні тіла В.І. Леніна. Воскова фігура академіка В.П. Воробйова в музеї збудованому на його честь. Академік В.П. Воробйов. З цієї фотографії було зроблено його воскову фігуру. Експонуються виготовлені ним натуральні препарати нервів серця людини, які лягли в основу відомої класифікації серцевих сплетень по В.П. Воробйову. Музей було реконструйовано в 2000 р.: виготовлена воскова фігура академіка В.П.Воробйова та відтворено кабінет вченого, де відображено робочий інтер`єр та зібрані його особисті речі. Тут зберігається посмертна маска В.П. Воробйова. МУЗЕЙ СТАНОВЛЕННЯ ЛЮДИНИ За ініціативи академіка В.П. Воробйова, який високо цінував наукове значення музеїв і глибоко усвідомлював роль, яку вони відігравали в матеріалістичному розумінні життя, на кафедрі нормальної анатомії ще на початку 30-х років ХХ ст. було створено музей, який існує до цього часу й має назву «Музей становлення людини». У ньому згідно з задумом великого вченого були зібрані експонати, які ілюструють еволюційний розвиток органів і систем хребетних від риб до людини. Тут показані зміни, які зазнає організм від запліднення до закінчення індивідуального життя. Експонати музею дають також уявлення про процес історичного розвитку людини за весь час, що пройшов від моменту появи на землі найближчих її предків. У роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.) значна кількість експонатів музею, нажаль, була знищена та розграбована. За роки, що минули з того часу, Музей становлення людини кафедри анатомії людини ХНМУ перетворився в дійсно сучасний науково-освітній, науково-дослідницький та науково-педагогічний заклад, що містить низку натуральних анатомічних препаратів, які ілюструють еволюційний розвиток органів та систем хребетних і, особливо, людини в нормі та при деяких аномаліях його розвитку. Великий розділ музею присвячений антропогенезу та порівняльній анатомії. В музеї є унікальні препарати органів тіла людини, які були виготовлені ще у ХVIIІ сторіччі. Частина з них були придбані першими завідувачами кафедри в Німеччині, інші – виготовлені викладачами безпосередньо на кафедрі. На цей час основна кількість препаратів цього музею - препарати з докторських і кандидатських дисертацій співробітників кафедри за останні 60 років. Крім цих препаратів, у музеї експонується велика колекція ембріонів та плодів людини в нормі та з деякими вадами розвитку, широка експозиція препаратів, які демонструють Музей становлення людини з численними оригінальними анатомічними препаратами органів та систем людини й різноманітних тварин. порівняльну анатомію, аномалії і патології розвитку людини, воскові муляжі окремих органів. Особливу цінність представляють натуральні препарати, що демонструють анатомію лімфатичної системи, виконані учнем академіка В.П. Воробйова – Г.М. Іосіфовим, а також колекція черепів й окремих кісток черепа, у тому числі штучно деформованих, що булі знайдені при археологічних розкопках на лівобережній частині України, а також в Криму професором В.В. Бобіним в 50-60-х роках минулого століття. Отже, Музей становлення людини сьогодні – це не лише науково-методичний центр для вчених-медиків, біологів та представників ветеринарної медицини, а й жива історія розвитку та досягнень Харківської анатомічної школи в цілому. УЧБОВИЙ МУЗЕЙ Учбовий музей був започаткований з моменту заснування кафедри - з 1805 р. Перші музейні препарати були придбані у Москві, Санкт-Петербурзі та за кордоном (Франція). Поступово кількість препаратів збільшувалась, як за рахунок натуральних препаратів, виготовлених на кафедрі, так і штучних, виготовлених з воску (роботи Ванноті, Барминського) або з пап'є-маше. У 1867р. професор І.К. Вагнер під час завідування кафедрою розділив музейні препарати на експозиції для двох окремих музеїв: так було створено Учбовий музей за часи завідування кафедрою професора М.О. Попова (1888 – 1897 рр.). Зала учбового музею в якій демонструються численні натуральні анатомічні препарати органів та систем людини. музей нормальної анатомії та музей патологічної анатомії. На той час у музеї нормальної анатомії експонувались 506 препаратів; серед яких було 194 сухих препаратів органів та частин тіла людини, 107 кісток, 167 вологих препаратів органів та 38 штучних препаратів. Подальшого розвитку організація музею отримала під час керівництва кафедрою проф. В.П. Воробйова. Було розроблено схему розташування шаф із препаратами для того, щоб вони були доступні для огляду з усіх боків і добре освітлені. Музей постійно поповнювався препаратами, створеними особисто В.П. Воробйовим і співробітниками кафедри анатомії. Зала учбового музею в якій демонструються численні натуральні анатомічні препарати головного мозку та нервової системи людини. На сьогоднішній день навчальний музей займає дві зали. Музейні препарати, здебільшого, виготовляються співробітниками кафедри, тому що робота над ними вимагає глибоких анатомічних знань, володіння навичками препарування. У музеї експонується понад 4000 препаратів та 275 муляжів всіх систем організму людини. Вони систематизовані відповідно до плану вивчення анатомії та демонструють нормальну анатомічну будову органів людини, а деякі препарати демонструють аномалії або вади розвитку. Практичне заняття з анатомії людини із студентами проводить професор Р.Д. Сінєльніков. Головною особливістю навчального процесу на кафедрі анатомії людини є використання нативних демонстраційних анатомічних препаратів та експозиції музеїв. Викладачі та співробітники кафедри утримують експозиції музеїв у належному стані. Регулярно проводиться реставрація музейних препаратів та виготовляються нові. За останні 15 років експозиція музею була поповнена значним числом натуральних препаратів – понад 250, зокрема це пре- Практичне заняття з анатомії людини із студентами та викладачами проводить професор В.В. Бобін. парати кісток та їх з`єднань, окремих кісток черепа, сагітальні й фронтальні розпили черепів, черепи гідроцефала й мікроцефала, препарати черепів плодів, починаючи з 4-го місяця ембріонального розвитку. Поповнено відділи синдесмології, міології (діафрагма дорослої людини й дитини), травної системи, сечовидільної та статевої, центральної нервової системи, ендокринології, органів чуття, тощо. Обладнано 3 стенди по рентген-анатомії кісткової системи. Створено каталог препаратів, розміщених у всіх залах музею. Музей кафедри постійно використовується в навчальному процесі, а також під час самостійної Практичне заняття з анатомії людини із студентами проводить доцент А.С. Куліш (2009 р.). роботи студентів для підготовки до практичних занять та здачі модулів. В музеї проводяться лекції-екскурсії для студентів інших навчальних закладів та школярів старших класів міста та області з метою профорієнтації та вступу до нашого університету. Робота в музеї викладачів полягає в наступному: 1. Реставрація всіх музейних препаратів. Наклеювання нових номерків, що позначають окремі утворення, написання й надрукування табличок, які були відсутні або їх заміна. Деякі, раніш виготовлені препарати, які було пошкоджено, замінено на знов Самостійна підготовка студентів до практичного заняття. виготовлені. Помутнілий у банках формалін замінюється прозорим розчином. Після реставрації препаратів банки заклеюються, що забезпечує кращу схоронність препарату й охороняє від випару формаліну, створюючи умови для нормальної роботи студентів у музеї. 2. Виготовлення нових музейних препаратів. 3. Організація нових відділів музею. 4. Музей кафедри постійно використовується в навчальному процесі, а також під час самостійної роботи студентів для підготовки до практичних занять та до здачі модулів. Він часто відвідується студентами інших навчальних закладів та школярами старших класів міста й області з метою профорієнтації та вступу до нашого університету. ЗАВІДУЮЧІ ТА ВИДАТНІ ВЧЕНІ КАФЕДРИ Першим завідувачем (ад'юнктом) кафедри з 1805 p. пo 1811 p. був вихованець Фрейбургського університету (Південно-Західна Німеччина), італієць за походженням, доктор медицини Людвіг Йосипович Ванноті (роки життя: 1771-1819). До Харкова він прибув 29 травня 1805 року, але кафедра, як така, ще не існувала, хоч університет у цілому розпочав свою діяльність. У важких умовах перших років існування медичного факультету Л.Й. Ванноті проявив велику енергію та винахідливість для організації дорученої йому медичним факультетом кафедри. Докторська дисертація - " Morbi historia viri cujusdam febri intermitenti tertiana laborantis, ejusque epicrisis соnсгірtа" (Фрейбург, 1789 p.). Всього Л. Ванноті було опубліковано 6 наукових праць, серед них - "Про введення обов'язкового віспощеплення коров'ячої віспи". Маленький, не пристосований для занять будиночок садівника університетського ботанічного саду був переобладнаний, і в ньому тимчасово розмістився анатомічний театр і кабінет, відкритий в 1806 році. Це дозволило, як свідчать О. Рославський-Петровський, Д.І. Багалій, М.О. Попов, 30 червня 1806 р. медичному факультетові призначити у наступному, 1807, академічному році викладання курсу анатомії. Ванноті викладав на кафедрі до 1811 p., потім перейшов на кафедру лікувального речовинослів'я, фармації та лікарської словесності. Людвиг Йосипович читав лекції латинською мовою. До призначення завідувачем кафедри анатомії він деякий час займався практичною анатомією, але все ж таки спеціалістом-анатомом він не був. Як і більшість викладачів того часу, в тому числі й професори, що були запрошені з-за кордону, Л. Ванноті був досвідченим енциклопедистом. Це підтверджують і його наукові праці. Відомі роботи Л. Ванноті того часу "О введении обязательного оспопрививания коровьей оспы", "Наставления для начинающих практику полковых врачей" 1807 р. Однак слід підкреслити, що саме на кафедрі анатомії вперше серед інших кафедр медичного факультету розпочалися практичні заняття. У 1806 році було відкрито перший анатомічний театр, який займав дві невеликі кімнати. На інших кафедрах проводилося чисто теоретичне викладання, коли основним і єдиним методом були лекції. Саме в цьому театрі Л. Ванноті виготовив 44 натуральних анатомічних препарати, а також створив колекцію штучних анатомічних препаратів - воскові муляжі, які були придбані у Німеччині (Лейпциг). Ці препарати стали першими експонатами анатомічного музею кафедри. Л. Ванноті увійшов до історії не лише як перший професор кафедри анатомії й медичного факультету, а й взагалі, як перший професор Харківського університету . З 1811 по 1826 роки кафедрою анатомії завідував професор, доктор медицини Іван Дмитрович Кнігін (роки життя: 1773 – 1830 рр.). Вихованець Московського медико-хірургічного училища та Петербурзької медико-хірургічної академії, учень П.О.Загорського. Кандидатська дисертація "Ulcus perforans ventriculi" (С-Петербург, 1797 p.). Докторська дисертація "De caloris in oeconomia animali usu et praestantia" (1802 p.). Заслужений професор Харківського університету (1825 р.). Опублікував 8 наукових праць, виходячи зі змісту яких І. Кнігін був скоріше фізіологом та лікарем, ніж "чистим" анатомом. Відомі роботи того часу, такі, як "О дыхании" 1813 р., "Об устроении общих покровов человеческого тела и их пользы" 1827 р. Саме він у 1823 p. неофіційно ввів викладання предметів (курсів) з фізіології та судово-лікувальних дисциплін спеціальними викладачами і, таким чином, зробив перший крок у формуванні їх як окремих кафедр. Сам І.Кнігін викладав фізіологію. Але слід відмітити той факт, що він протягом достатнього часу спеціально займався анатомією в Москві у професор Гільдебрандта, а потім у Петербурзі у видатного анатома Загорського. Саме по його підручнику І. Кнігін читав студентам лекції по анатомії людини. Тому йому вдалося підняти викладання анатомії на достатній для того часу рівень. Зокрема, в цей час у навчальний процес кафедри були введені обов'язкові анатомічні та судово-медичні розтинання трупів, кількість яких коливалась на рік від 10 до З0. З 1826 по 1835 роки кафедрою завідував професор, доктор медицини Олександр Савович Венедиктов (роки життя: 1799 - 1882). О.С. Венедиктов народився 22 квітня 1799 р. в Курську в родині колезького професора. Там же отримав середню освіту і в 1814 році вступив до Харківського університету на медичний факультет. Був казеннокоштним студентом. В серпні 1818 року отримав ступінь кандидата медицини, а через рік, після іспиту, його затверджено в званні лікаря 1-го відділення. За клопотанням факультету і Ради університету О. Венедиктов був відряджений до Санкт-Петербурзької медико-хірургічної академії для удосконалення навиків з анатомії. Спочатку термін відрядження був 1,5 року, потім його було подовжено. І хоча О. Венедиктов з 21 січня 1821 року було призначено прозектором медицини в Харківському університеті, до виконання своїх обов'язків він став лише у серпні 1821 року, коли повернувся з С.-Петербурга. У січні 1823 року він отримав звання ад'юнкта анатомії та фізіології за поданий твір латинською мовою «De circulatione sanguinis in animalibus» («О движении крови у животных»). В 1825 році О. Венедиктов оприлюднив дисертацію на ступінь доктора медицини під назвою: «De vita corporum organicorum, legibusque ejus quibusdam» з проханням допустити її до захисту, звільнивши його від складання іспитів, що звичайно передували такому захистові. Міністр відмовив йому, і О. Венедиктов не захистив дисертацію, але посаду професора, звання екстраординарного та ординарного професора у свій час отримав. Вихованець Харківського університету. Учень І. Кнігіна та П. Загорського. О. Венедиктов під час завідування І. Кнігіна працював на кафедрі викладачем і прозектором кафедри. Він досконало володів навичками препарування та розтинання трупів, виготовляв натуральні анатомічні препарати, які поповнювали музей кафедри. О. Венедиктов читав анатомію російською мовою. Лекційна аудиторія завжди була наповнена слухачами, а лекції супроводжувалися демонстрацією на препаратах. Лекції для студентів О. Венедиктов читав по підручнику П. Загорського. З 1823 по 1825 рік О. Венедиктов був одним з найдіяльніших членів Ради медичного факультету та Ради університету. Він висловив ряд цінних пропозицій, спрямованих на покращення викладання анатомії та медицини взагалі у Харківському університеті. Крім того, він подав письмові пропозиції щодо проведення іспитів, про введення обов'язкових анатомічних демонстрацій під час іспитів на звання лікаря, про стан закладів для викладання анатомії, про підготовку своїми силами прозекторів анатомії, про створення приватної та громадської аптек при університеті, про перебудову медичної частини в Росії та інші. В 1824 році О.Венедиктова було обрано дійсним членом Харківського товариства науки, з 1826 року він – член комітету для іспитів тих, хто бажав стати студентом Харківського університету. В 1830 і 1831 роках він брав активну участь у роботі центральної комісії по боротьбі з холерою, яка з'явилася в різних місцях Росії. Чотири роки (1832-1835) він був членом училищного комітету при Харківському університеті, де займався не тільки поточними справами, але й виконував різні доручення попечителя та ректора університету. Професор О. Венедиктов у 1830 р. виголосив актову промову «О динамическом способе изъяснения образовательных явлений органической природы». Йому ж належить стаття – «Предрасполагающие причины к заболеванию холерой» («Трактат о повально заразительной болезни холере, бывшей в России в 1830 и 1831 году, сочиненный членами совета при центральной комиссии и рассмотренный медицинским советом Министерства внутренних дел»). Цій темі присвячені ще дві статті Венедиктова: «Исследование анатомо-патологической холеры» та «Производящая причина (causa efficiens) и сущность заразительности холеры». Серед його наукових публікацій є також цікавий манускрипт «Способ бальзамирования трупов и превращение их в мумию» (1866). О.С. Венедиктов першим серед харківських анатомів почав науково розробляти методи бальзамування трупів. Олександр Савич був чесною людиною, але водночас нервовою та хворобливо-підозрілою. Це призвело до значної сутички з попечителем учбового округу, і в 1835 році Венедиктов був «отрешен от должности и передан суду». Останні роки його життя були сповнені тяжкими переживаннями. Він займався медичною практикою, двічі лікувався від психічного захворювання й помер у Харкові в 1882 році у віці 83 років. З 1837 по 1853 роки кафедрою завідував професор, доктор медицини Петро Андрійович Наранович (роки життя: 1804 - 1858 ). П. Наранович - вихованець Петербурзької медико-хірургічної академії, учень видатного анатома та хірурга І.В. Буяльського, який, в свою чергу, був учнем та послідовником П.Загорського. Докторська дисертація "Calcul vesicae urinariae momenta pathologica, therapeutica, neo non chirurgica" (Петербург, 1837 ). Всього П. Нарановичем було опубліковано 11 науковець праць, в основному, з хірургії. За його клопотанням за 1840-1842 роки було збудовано новий кам'яний 1-поверховий анатомічний театр із 7 кімнат. Для того часу театр повністю відповідав вимогам і підняв вивчення анатомії людини на високий, для того часу, рівень. Петро Андрійович приділяв велику увагу музею кафедри, який, за свідченнями його сучасників, значно поповнився препаратами та підтримувався у зразковому стані. За описами того часу, в музеї налічувалось 1113 препаратів: 740 - з нормальної анатомії, 334 - з патологічної анатомії та 39 - з порівняльної анатомії. Лекційний матеріал студентам він викладав згідно підручнику П. Загорського. Особливо слід відзначити внесок вченого в удосконалення викладання анатомії, наданню їй функціонального спрямування ще задовго до відповідного вчення П.Ф. Лєсгафта. В 1850 p. в Харкові вийшов з друку підручник П. Нарановича "Анатомо-фізіологічне описання органів руху тіла людини", який став вагомим внеском харківських анатомів в подальший розвиток анатомії. З 1853 по 1858 роки кафедрою завідував професор, доктор медицини Тимофій Степанович Іллінський (роки життя: 1820 - 1867 ), вихованець Петербурзької медико-хірургічної академії, учень П. Нарановича. Докторська дисертація "De mania fragmenta-medicopsychologica" (1848 р.). За відгуками його сучасників, Т. Іллінський майстерністю перевершив свого вчителя як лектор-викладач. Його лекції відзначалися послідовністю та красотою викладення, супроводжувалися глибокими знаннями мікроскопічної анатомії органів та тканин тіла людини. І. Іллінський подарував музею кафедри 57 анатомічних препаратів, 43 анатомічних малюнки та 40 мікроскопічних препаратів. Опублікував 15 наукових робіт. З 1858 по 1860 роки кафедрою тимчасово завідував доктор медицини, прозектор кафедри Іпполіт Йосипович Вілкомірський (роки життя: 1825-1890). І. Вілкомірський - вихованець Харківського університету, учень П. Нарановича та Т. Іллінського. Докторська дисертація "De rationibus, quibus diarthroses contiquae, ob diversam earum structuram anatomicam moveantur et luxentur" (Харків, 1854). Опубліковав 16 робіт. З 1861 по 1865 роки завідувачем кафедри був видатний вчений Душан Федорович Лямбль (LAMBL WILHELM) (роки життя: 1824-1895). Д. Лямбль в 1849p. закінчив Празький університет. Докторська дисертація захищена у Празі в 1856p. "Musculus ciliaris", в роботі вперше описано, що цей м’яз має крім радіальних, ще й циркулярні волокна. В 1859 р. у роботі "Uber das Epithel der Darmschleimhaut und den Mechanismus der Resorption. Wiener med. Wochenscho" Д. Лямбль вивчав епітелій кишкових ворсинок та показав як хилюс потрапляє до ворсинок кишкового каналу. В 1871 p. він був удостоєний російського ступеня доктора медицини. З приїздом до Росії Д. Лямбль прийняв російське громадянство. Лекції читав російською мовою. Хоча ім'я Д. Лямбля більше відоме як вченого патологоанатома, його значний внесок в подальший розвиток анатомії як науки важко переоцінити, зокрема він першим описав колові волокна ціліарного м'яза ока. Душан Федорович захоплював студентів та викладачів своїми лекціями, в яких завжди звертав увагу на важливість та практичне значення анатомії в медицині. Він постійно вдосконалював навчальний процес на кафедрі – ввів систематичне вивчення анатомії на трупах людей, зобов'язував студентів виготовляти, а потім здавати "екзаменаційні” препарати (в основному, артерії кінцівок). Лямбль постійно піклувався про технічне оснащення кафедри, був засновником її бібліотеки, вперше закупив партію мікроскопів і впровадив їх використання в навчальному процесі. Розтинання трупів проводив технічно досконало, швидко і досить докладно. За рік – півтора кафедра досягла таких успіхів, що їй могли позаздрити багато закордонних анатомічних інститутів. Д.Ф. Лямбль користувався величезним авторитетом серед вчених-медиків Харкова. Саме з його ініціативи в Харкові вперше в царській Росії (1861р.) було засноване Харківське медичне товариство. Він часто виступав на його засіданнях з цікавими доповідями. За час свого перебування в Харкові Д.Ф. Лямбль на протязі 2 років виконував обов’язки президента товариства (з 1867 p. по 1869 p.), а на протязі 5 років (1861-1864 та 1869-1871 рр.) – віце-президента. В 1872 р. Д.Лямбль виїздить до Варшави, де продовжує працювати на медичному факультеті Варшавського університету. Д.Ф. Лямбль написав 117 наукових праць. Його перу належить описання нового виду паразита в кишкових виділеннях людини (1859p.), найпростішого одноклітинного мікроорганізму, пізніше названого на його честь "Lamblia intestinalis". За капітальну монографію "Самовивих хребта" (1893 p.) С.-Петербургська Військово-медична академія нагородила його премією ім. П.Загорського. 11-річне перебування Лямбля в Харкові - це один із кращих періодів в житті кафедри анатомії, медичного факультету університету та всієї медичної громадкості Харкова того часу. З 1865 по 1888 pоки кафедрою завідував Іван Карлович Вагнер (WAGNER JOHANN) (роки життя: 1833-1892). Закінчив інститут професури Дерпського (нині - Тартуський, Естонія) університету. Учень відомих вчених-анатомів Рейхерта та Мейснера. Доктор медицини, заслужений професор Харківського університету(1888 р.). Докторська дисертація "De partibus mammalium os temporum constituentibus" (Дерп,1858 р.). 3 1864 p. - доцент кафедри, з 1868 p. - екстраординарний, а з 1871 p. - ординарний професор кафедри анатомії. З 1870 по 1871 рр. паралельно був завідувачем кафедри гістології, ембріології та порівняльної анатомії. В своїх наукових працях Вагнер вперше установив наявність нервових клітин в зоровому горбі головного мозку і описав бічне колінчасте тіло як частину зорового горба. Ця праця була великим досягненням того часу, тому що вона вперше гістологічно підтвердила ряд малообгрунтованих до того припущень про місця закінчення зорових шляхів. І.К. Вагнер (німець за походженням) погано володів російською мовою, тому великого успіху як лектор не мав. Але він відзначився як ініціатор і організатор побудови нового двоповерхового анатомічного корпусу, в якому кафедра знаходиться й донині, а також як натхненник наукових досліджень нервової системи людини харківських анатомів. Лекції студентам І.К. Вагнер читав згідно підручнику Генлє, якого потім переклав на російську мову спільно зі своїм учнем М.О. Поповим під назвою "Нариси анатомії людини. В 2-х т.” (Харків,1881 p.). З 1888 по 1897 pоки завідувачем кафедри був Митрофан Олексійович Попов (роки життя: 1843 - 1907). Вихованець Харківського університету. Учень Д. Лямбля та І. Вагнера. Доктор медицини, заслужений професор Харківського університету (1900р.). Докторська дисертація "Нерви жовчного міхура" була захищена у Харкові в 1872 p. Неодноразово стажувався в Західній Європі в лабораторіях Лангера, Тольдта, Гіртля, Люшка. У 1867 році на посаді помічника прозектора почав свою діяльність на кафедрі нормальної анатомії. У 1874 році став прозектором. З 1888 року екстраординарний професор. М.О. Попов своїми роботами з вивчення морфології нервової системи започаткував науковий напрямок, який і донині цілеспрямовано розробляють харківські анатоми, вивчаючи морфологію центральної та периферичної нервової системи. В навчальному процесі М. Попов намагався дати студентам все те краще та нове, що він запозичив під час стажувань у Західній Європі. Для практичних занять ним вперше були впроваджені бальзамовані трупи, а сам професор М. Попов багато зробив для удосконалення техніки бальзамування. З особливою увагою та любов'ю він ставився до музею та бібліотеки кафедри, а також до вивчення історії кафедри та медичного факультету. Він зібрав велику колекцію черепів людей різного віку, статі, різних рас. В його колекції були штучно деформовані черепи, знайдені при розкопках на Херсонесі. Частина експонатів демонструвала аномалії в будові черепа, а також його патологію. М.О. Поповим опублікувано близько 50 наукових праць, він підготував 2-х докторів наук – О.К. Бєлоусова (1889р.) та О.О. Попова (1899 p.). З 1897 по 1908 pоки завідувачем кафедри був Олексій Костянтинович Бєлоусов (роки життя: 1848-1908). Вихованець Харківського та Київського університетів. Учень І. Вагнера та М. Попова. Доктор медицини, професор. Докторська дисертація "Матеріали до анатомії судинних нервів людини” (Харків, 1889 p.). В ній вчений вперше показав роз поділ найтонших нервів на поверхні вен ліктьового суглоба і, таким чином, наблизився до макромікроскопічних методів. Помічник прозектора при І.К. Вагнері (з 1877 року), прозектором при М.А. Попові (з 1899 року). З 1897 року почав викладати повний обов’язковий курс нормальної анатомії. Чотири роки провчився на юридичному факультеті та заради медицини залишив юриспруденцію, пройшов медичну підготовку у Харківському та Київському університетах, прекрасний художник О. Бєлоусов неодноразово працював за кордоном. Його захоплюючі лекції завжди збирали велику аудиторію, вони супроводжувалися чудовими малюнками та схемами. Як талановитий художник, він виконував ілюстрації до всіх наукових робіт кафедри того часу. У 1882 p. ці анатомічні малюнки демонструвалися на Всеросійській виставці в Москві, де професора О. Бєлоусова було нагороджено Почесним дипломом та Великою срібною медаллю. Виставлялися вони й на Міжнародному конгресі анатомів у Брюселі, де також отримали позитивну оцінку. Серед наукових робіт О.К. Бєлоусова особливе значення мають "Синоптичні таблиці периферичних нервів людини ” та "Атлас настінних таблиць нервової системи (синоптичне зображення периферичної нервової системи людини)”, надруковані у Харкові в 1906 p. Найбільш талановитими учнями у проф. О. Бєлоусова, які потім стали докторами медицини, були В.П. Воробйов та Г.М. Іосіфов (піонер у вивченні анатомії лімфатичної системи в нашій країні). Іосіфов Гордій Максимович – видатний анатом (роки життя 1870 – 1933 рр.). Середню освіту одержав у Владикавказькій класичній гімназії, у 1889 р. вступив на медичний факультет Харківського университету, який закінчив у 1894 р. Одразу ж був представлений проф. М.О. Поповим на вакантну посаду помічника прозектора кафедри анатомії. У 1897 р. проф. О.К. Бєлоусов представив його на посаду прозектора. Він віртуозно володів багатьма прийомами анатомічної препаровки із великим задоволенням допомагав студентам в їх практичній роботі. Г.М. Іосіфов захистив 1899 р. дисертацію на тему: «К вопросу о нервах gl. thymus у человека» і отримав ступеня доктора медицини. У 1903 р. став приват-доцентом кафедри нормальної анатомії Харківського університету. Прозектор Г.М. Іосіфов під безпосереднім керівництвом проф. О.К. Бєлоусова працював над виготовленням препаратів окремих органів людини. Вивчаючи лімфатичну систему, Г.М. Іосіфов виготовив для музею кафедри 35 препаратів лімфатичних судин, які були отримані ін'єкцією спеціальною кольоровою масою, яку вперше застосував в анатомічній лабораторії О.К. Бєлоусов. У 1906 р. Г.М. Іосіфов став професором кафедри нормальної анатомії Томського університету. З 1923 р. він – професор кафедри нормальної анатомії Вороніжського університету ( з 1930 р. Вороніжського медичного інституту). Основні його наукові праці присвячені вивченю лімфатичної системи людини. Досліджуючи лімфатичні судини, Г.М. Іосіфов винайшов туш-желатинову масу для їх ін'єкції. Він вперше виконав всебічне дослідження будови і функції системи руху лімфи в організмі. Експериментальними дослідженнями він довів нервово-рефлекторну регуляцію руху лімфи, створив сучасне вчення про лімфатичну систему людини і тварин, анатомічно обґрунтував колатеральний рух лімфи. Г.М. Іосіфов розробив методику дослідження лімфатичних шляхів кінцівок людини, застосував для ін'єкціі масу Герота, яку вводив до товщі синовіальних оболонок суглобів, апоневрозів тощо. Г.М. Іосіфов одним з перших вітчизняних анатомів почав вивчати індивідуальну мінливість головних лімфатичних стовбурів. Результатом його багаторічної дослідницької діяльності стала монографія « Лимфатическая система человека с описанием аденоидов и органов движения лимфы» (1930), яка є класичною працею з цього питання у світовій літературі. Г.М. Іосіфов одним з перших у країні, безпосередньо слідом за П.Ф. Лесгафтом, разом з В.П. Воробйовим та В.М. Тонковим, впровадив і розвинув функціональний підхід до вивчення анатомічних фактів. З ім'ям Г.М. Іосіфова пов'язано заснування великої школи анатомів, представники якої інтенсивно розвивали вивчення анатомії лімфатичної системи в наший країні. Розроблені Г.М. Іосіфовим методи зберігання препаратів і трупів у герметично закритому просторі були використані при бальзамуванні тіла В.І. Леніна. Натішвілі Олександр Миколайович /Натієв/. Прозектор кафедри нормальної анатомії, учень О.К. Бєлоусова. Докторська дисертація: «К морфологии coecum и colon детей первого года жизни», 1917 року. У 1918 році перейшов на роботу у Тбілісі, де став завідувачем кафедрою нормальної анатомії медичного університету. О.М. Натішвілі належить більш 80 праць, присвячених питанням анатомії. Написав посібники грузинською мовою. З 1908 по 1910 pоки кафедрою завідував Микола Костянтинович Кульчицький (роки життя 1856 – 1925 рр.). Гістолог за фахом. Кавалер орденів Станіслава 1 ступеня та Почесного легіону. Закінчив у 1874 р. тамбовську гімназію та поступив на медичний факультет Харківського Імператорського університету. У 1921 р. переїхав до Великобританії де став працювати у відділі анатомії Лондонського університету. Його студентська наукова праця «О строении поджелудочной железы» була визнана гідною золотої медалі. У 1882 році захистив дисертацію «О строении телец Grandry». Його наукові праці присвячені вивченню центральної нервової системи і нервових закінчень та травної системи. Він першим описав ентерохромафінні клітини, що відносяться до ендокринного апарату травного тракту. З 1908 по 1910 роки відповідальний за курсом нормальної анатомії був В.П. Воробйов. Однак за участь у революційному русі він не був затверджений на цій посаді і з 1910 р. почав викладати повний курс анатомії для слухачів Харківського жіночого медичного інституту. З 1910 по 1917 pоки кафедрою завідував доктор медицини, професор Альфред Генріхович Зоммер (роки життя: 1858 – рік смерті невідомий), вихованець Харківського університету. Екстра-ординарний професор, відставний доктор медицини, надвірний радник, 15 років займав посаду тюремного лікаря у Таганрозі. Не маючи достатнього досвіду викладача та не володіючи майстерністю викладати лекції він вивчив майже на пам'ять пояснення до рисунків атласу В. Шпальтегольца й почав вести лекційний курс з анатомії людини. А.Г. Зоммер, на жаль, не залишив помітних слідів в історії кафедри. З 1917 по 1937 pоки завідувачем кафедри був Володимир Петрович Воробйов (роки життя: 1876 - 1937). В. Воробйов - вихованець Харківського університету, учень професорів М. Попова та О. Бєлоусова. Докторська дисертація "Іннервація сухожилків у людини” була захищена в Харкові у 1908 p. З його ім'ям пов’язаний ряд фундаментальних досягнень в галузі анатомічної науки. Перш за все – розробка нового напряму в анатомії «макромікроскопічного поля бачення» методу, який заповнив прогалину між анатомією та гістологією. Як учений-педагог він багато зробив для вдосконалення вищої медичної освіти. Професор Воробйов – творець перших вітчизняних підручників з анатомії людини та Атласу анатомії людини, які і в наш час не втратили актуальності і користуються попитом не тільки у студентів-медиків, а й у лікарів-практиків. Володимир Петрович завжди цікавився проблемою бальзамування і вивчав методи збереження анатомічних препаратів у відкритому вигляді. Він вдосконалив відомі на той час і розpoбив нові способи консервування анатомічних препаратів. Широко відомо, що в 1924 p. професор В.П. Воробйов зі своїми соратниками й учнями, разом з московським біохіміком проф. Б.І. Збарським, бальзамували тіло В.І.Леніна. В.П. Воробйов був не тільки прогресивним ученим, а й визначним організатором науки. Він прийняв активну участь в організації в Україні Інституту експериментальної медицини ім. І.І. Мєчнікова, в якому з 1927 по 1937 pоки він працював заступником директора з наукової роботи. В. Воробйов створив велику та розгалужену наукову школу анатомів, його учні очолювали кафедри анатомії у різних містах не тільки України, а й СРСР – професори М.С. Кондрат’єв, Ф.О. Волинський працювали в Одесі; О.О. Івакін – у Києві; В.В. Бобін – у Сімферополі; М.Д. Довгялло – у Донецьку; К.Д. Філатова – у Дніпропетровську; Р.Д. Сінєльніков, П.О. Євдокімов– у Харкові; О.О. Отелін – у Курську; О.Л. Шабадаш – у Москві; О.П. Лаврентьєв – у Свердловську, доц. Верисоцький – у Тернополі. За заслуги перед державою в 1927 p. йому була присуджена премія ім. В.І. Леніна і звання Заслужений професор СРСР; 1934 р. – нагороджено орденом Леніна та обрано академіком АН України. Вчений обирався депутатом Обласної Ради депутатів трудящих, а у 1936 р. – членом ВЦК УРСР. Волинський Федір Андрійович (роки життя 1890 – 1970 рр.). Народився в с. Червленому Лебединського повіту Харківської губернії. У 1917 р. поступив у Харківський університет. Будучи студентом, працював на кафедрі нормальної анатомії у професора В.П. Воробйова. Докторська дисертація: «Функциональные и морфологические изменения конечностей собак при экспериментальном выключении мышечных антагонистов». Микола Сергійович Кандрат’єв. З 1919 по 1921 р. тимчасово виконував обов’язки завідувача кафедрою нормальної анатомії Харківського університету. Бобін Віктор Володимирович. Роки життя 1890 - 1973 рр. З 1921 по 1923 р. В.В. Бобін проводив курс анатомії на одонтологічному факультеті Харківського медичного інституту. Почесний член Українського товариства анатомів, гістологів та ембріологів. Видатний український анатом. У 1914 р. закінчив медичний факультет Харківського університету. Докторська дисертація: «Нервы мочевого пузыря млекопитающих животных и человека» (1945 р. м. Харків). З 1923р.-завідувач кафедри анатомії людини Кубанського, а з 1928р.-Пермського медичних інститутів. З 1931 по 1971р.-завідувач кафедри анатомії в Кримському медичному інституті. Віктор Володимирович Бобін будучи студентом почав працювати на кафедрі анатомії під керівництвом В.П. Воробйова. Наукова діяльність В.В. Бобіна розвивалася у трьох напрямках: макромікроскопічна анатомія вегетативної нервової системи; анатомія судинної системи; палеопатологія кісткової системи. Вчений вперше на макромікроскопічних препаратах показав інструментальні вегетативні вузли в стінці сечового міхура. Великим внеском в науку,що одержав міжнародне визнання,була його монографія про штучні деформовані черепи, знайдені при розкопках у Криму (1957 р.) В.В. Бобін-автор більш 150 публікацій. Багато його учнів очолили кафедри у різних вузах. В.В. Бобін був видатним вченим, досвідченим педагогом-новатором, його лекції завжди були насичені клінічними прикладами, відображали сучасний стан і розвиток світової медичної науки. З 1937 по 1971 pоки завідувачем кафедри був Рафаіл Давидович Сінєльніков (роки життя: 1896-1981). Вихованець Харківського медичного інституту. Учень і наслідувач акад. В.П. Воробйова по кафедрі проф. Р. Д. Сінєльніков багато зробив для пропаганди і подальшого розвитку макромікроскопічної анатомії, збагатив її новими методами і створив в ній розділи – порівняльної макро-мікроскопічної анатомії нервів та їх співвідношень з судинами в різних оргнах, макромікроскопічної анатомії залоз та головного мозку. Він запропонував ряд нових методів препарування і фарбування елементів нервової системи на макроскопічному і мікроскопічному рівнях, методи пофарбування залоз на тотальних препаратах слизових оболонок, методи виготовлення "безбанкових” анатомічних препаратів, створив прибор "органотомометр”. Справою всього його життя стало видання навчально-наукового доробка – "Атласу анатомії людини”. Докторська дисертація Р. Сінєльнікова на тему "Нерви сечового міхура людини” (Харків, 1938 р. ) і більшість з його 120 наукових публікацій були присвячені макромікроскопічній анатомії вегетативної нервової системи. Під його керівництвом було опубліковано 7 збірників наукових праць харківських анатомів "Матеріали до макро-мікроскопічної анатомії” (1-й том вийшов у 1948 p.), виконано 13 докторських і 57 кандидатських дисертацій. Багато з його учнів в подальшому очолили кафедри в Україні та державах СНД. Р.Д. Сінєльніков багато сил вклав в удосконалення методів бальзамування. З 1924 p. і по 1945 p. він був співробітником лабораторії при Мавзолеї В.І. Леніна, а з 1945 p. по 1975 p. – науковим керівником комісії з реставрації та зберігання тіла M.I. Пірогова. Його було нагороджено орденами "Трудового Червоного Прапора та Знак Пошани, медалями, Почесним дипломом Комітету Ради Виставки досягнень народного господарства СРСР (Москва) за створення унікального в світовій медичній літературі "Атласу анатомії людини”. З 1942 по 1944 рр. кафедрою завідував Ніколаєв Лев Петрович (роки життя 1898 – 1954 рр.). Радянський антрополог та анатом, доктор медичних наук (1935 р.), професор (1935 р.). Закінчив природне відділення Паризького університету (1916 р.) та Харківський медичний інститут (1920р.). У 1924-36 рр. завідуючий кафедрою анатомії Харківського університету, з 1929 р. завідуючий відділенням біомеханіки Українського НДІ ортопедії та травматології у Харкові. Спеціаліст у біомеханіки та протезування. У 1923-27 рр. разом з учнями приводив масові антропологічні обстеження населення Лівобережної України, дослідуючи динаміку його фізичного розвитку. Розробляв наукову стандартизацію одягу та взуття. Винайшов декілька антропологічних приборів. Зберіг анатомічний музей та наукові надбання кафедри від руйнування та пограбувань під час окупації Харкова у Великій Вітчизняній війні. Після визволення Харкова у 1943 р. почав викладати лекції з нормальної анатомії у Харківському медичному університеті. Під його керівництвом надруковано більш 100 наукових праць. З 1971 по 1992 pоки кафедрою завідував Воло димир Вікторович Бобін (нар. в 1924 p.). Доктор медичних наук, професор, Почесний академік Міжнародної академії інтегративної антропології та академік Української академії національного прогресу. Докторська дисертація "Лицевий нерв людини та деяких тварин”, (Харків, 1966 р.). Найбільш талановитий учень проф. Р.Д. Сінєльнікова у подальшому розвитку порівняльної макромікроскопічної анатомії нервової та серцево-судинної систем; редагуванні та виданні, починаючи з 1972 p., 9 збірників наукових праць харківських морфологів "Матеріали до макро-мікроскопічної анатомії” (у подальшому – "Макромікроскопічна анатомія нервової системи”). За всі роки видання збірника в ньому було надруковано більше 200 наукових праць вчених мм. Харкова, Запоріжжя, Дніпропетровська, Полтави, Івано-Франківська, інших міст України і держав СНД присвячених проблемі "Функціональна анатомія нервової системи” та деяких проблем експериментальної і клінічної медицини та ветеринарії. Професор В.В. Бобін – автор близько 300 наукових публікацій, у тому числі 6 монографій та 20 навчально-методичних посібників. Плідною була його робота з завідувачами кафедр анатомії Сімферопольського, 1-го Московського та Кишинівського медичних інститутів зі створення та видання навчальних посібників для студентів медичних вузів з майже усіх розділів анатомії людини. Сьогодні Володимир Вікторович – почесний голова Харківського обласного товариства АГЕТ, член Президії Українського анатомічного товариства, член спеціалізованої вченої ради по захисту кандидатських та докторських дисертацій за спеціальністю 14.03.01 – нормальна анатомія, Почесний член Харківського наукового медичного товариства, Українського та Білоруського товариств АГЕТ. Підготував 20 кандидатів наук та 2 докторів наук (В.М. Лупир, С.Ю. Масловський). Його учні очолюють кафедри анатомії та гістології в Харкові, Запоріжжі, Баку, Семипалатинську, Алма-Аті. З 1992 року по 2004 рік і з 2009 року по даний час завідувачем кафедри є Віктор Михайлович Лупир (нар. в 1938 p.). Доктор медичних наук, почесний професор, академік Української академії національного прогресу та Міжнародної академії інтегративної антропології. Вихованець Харківського національного медичного університету, учень професорів Р.Д. Сінєльнікова та В.В. Бобіна. Докторська дисертація "Макро мікроскопічна анатомія та мієлоархітектоніка нервів печінки людини" була захищена у Вченій раді при Київському медичному інституті у 1988 році (науковий консультант проф. В.В. Бобін). Головним напрямком наукової діяльності професора В.М. Лупиря є вивчення особливостей макромікроскопічної анатомії нервової системи людини на етапах онтогенезу та під впливом факторів зовнішнього середовища. В цій галузі ним започатковано новий перспективний розділ – експериментальне дослідження стану нервової системи під впливом деяких екстремальних факторів зовнішнього середовища. Результати його досліджень викладені у більше як 250 наукових публікаціях, у тому числі – в 6 монографіях, близько 20 публікацій побачили світ за кордоном. Підготував 13 кандидатів наук, консультував виконання 2 докторських дисертацій. Серед його учнів – д.мед.н., професор кафедри анатомії та гістології медичного факультету Бєлгородського університету (Росія) Є.М. Крикун, декан 2-го медичного факультету ХНМУ та завідувач кафедри судової медицини ХНМУ професор, д.мед.н. В.О. Ольховський, декан 1-го медичного факультету ХНМУ та завідувач кафедрою топографічної анатомії та оперативної хірургії професор А.О. Терещенко. За ініціативою професора В.М. Лупиря з 1991 p. в університеті почала працювати спеціалізована вчена рада Д 64.600.03 по захисту кандидатських та докторських дисертацій за спеціальністю 14.03.01 – нормальна анатомія, а він очолював її роботу на посаді голови з 1991 по 2005 р. За період функціонування ради в ній пройшли захист більше 120 дисертацій, з них за спеціальністю "нормальна анатомія” – 16 докторських та більше 50 кандидатських дисертацій з багатьох міст України, Росії та інших країн СНД. Віктор Михайлович – активний новатор педагогічного процесу. Поряд з традиційними методами навчання (використання натуральних анатомічних препаратів), він впроваджує нові технології навчання з використанням комп’ютерних навчаючої та контролюючої програм, навчальне кіно, відеодемонстрації навчального матеріалу, наочність із нових синтетичних матеріалів. Разом з провідними вченими України ним створено 6 навчальних посібників для студентів – "Тлумачний словник анатомічних термінів”(1993), "Атлас схем судин та нервів людини”(1996р., 2000р.), "Анатомія опорно-рухового апарату. Ч.1, 2, та 3” (1996, 2000, 2005 рр.) та багато інших. За останні роки значно покращилась матеріальна база кафедри. З 2004р. по 2009 рр. кафедрою завідувала доктор медичних наук, професор Світлана Миколаївна Калашнікова (нар. в 1959 p.). У 1982 р. закінчила Харківський державний медичний університет з відзнакою й була рекомендована вченою радою університету на подальшу наукову роботу. З 1982 р. почала працювати на кафедрі анатомії людини. У 1984-1987 рр. пройшла підготовку в очній аспірантурі на кафедрі під керівництвом проф. В.В. Бобіна. У 1987 р. захистила кандидатську дисертацію «Макромікроскопічна анатомія та мієлоархітектоніка м’язових гілок діафрагмового нерва». З 1994 по 2004 рр. – доцент кафедри. У 2004 р. захистила докторську дисертацію «Морфологія судинно-нервових взаємовідношень щитоподібної залози людини». З 1996 р. професор С.М. Калашнікова вперше організувала проведення лекцій англійською мовою. У 2005 р. під її керівництвом на кафедрі проведено впровадження викладання анатомії людини за кредитно-модульною системою згідно з Болонською декларацією. З організації кредитно-модульної системи розроблені та впроваджені навчально-методичні розробки та посібники. Професор С.М. Калашнікова автор більш 280 наукових праць, у тому числі 7 посібників й монографії, 20 навчально-методичних розробок, 4 патенти на винахід. Надруковано три томи «Атласа анатомії людини», описання малюнків до якого написано чотирма мовами (автор проф. Калашнікова С.М.). Професор С.М. Калашнікова є членом вченої ради ХНМУ з захисту докторських дисертацій за фахом нормальна анатомія й патофізіологія. Науковий напрямок її діяльності – структурна організація нервової системи, ендокринних залоз в нормі та під впливом факторів зовнішнього середовища на етапах онтогенезу з урахуванням типу статури та індивідуальної мінливості. В цих працях зацікавлені не тільки морфологи, але і клініцисти. Професор С.М. Калашнікова виховала двох кандидатів медичних наук, є науковим керівником трьох аспірантів кафедри. В 2008 році професора С. М. Калашнікову нагороджено Почесною грамотою Харківської міської ради. Таким чином, на кафедрі анатомії Харківського національного медичного університету у різні часи працювали видатні вчені – О.С. Венедиктов, П.А. Наранович, Т.С. Іллінський, Д.Ф. Лямбль, І.К. Вагнер, М.О. Попов, О.К. Бєлоусов, Г.М. Іосіфов, В.П. Воробйов, Р.Д. Сінєльніков та багато інших, котрі стали ядром Харківської анатомічної школи, зробили значний внесок у розвиток анатомічної науки в Україні та за її межами, створили підручники та атласи з анатомії людини, які увійшли до скарбниці вітчизняної та світової медичної літератури. Популярність кафедри анатомії людини ХНМУ перш за все в тому, що вона відома як центр розробки нових методів бальзамування органів та тіла людини у цілому. По-друге, на кафедрі був створений всесвітньовідомий "Атлас анатомії людини”, яким користуються студенти й лікарі у всіх країнах СНД та державах далекого зарубіжжя (Чехія, Словакія, Куба т.і.). По-третє, кафедра, завдяки академіку В.П.Воробйову, який заснував науковий метод макромікроскопічного дослідження в анатомії, й професору Р.Д. Сінєльнікову, який продовжив його науковий напрямок на новому рівні, стала колискою численної школи анатомів, що працюють не тільки в Україні, а й у медичних учбових закладах близького і далекого зарубіжжя (Росія, Азербайджан, Грузія, Казахстан, Туркменістан, Болгарія, Угорщина та інші).
 
ЗМІСТ 205 років Харківській анатомічній школі………………………………… Меморіальний музей академіка В.П. Воробйова…………………………
Музей становлення людини……………………….
Учбовий музей……………………………………...
Завідуючи та видатні вчені кафедри……………...
Сучасна кафедра……………………………………
Колектив кафедри 2010 року………………………
Категория: Мои статьи | Добавил: In (11.06.2011)
Просмотров: 2619 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 1
1  
wacko

Имя *:
Email *:
Код *:
Поиск